Пісня була написана поетом Костем Москальцем 25 серпня 1989 року у Львові. У момент написання автор виступав у львівському театрі «Не журись!» як автор-виконавець власних пісень.
За словами Москальця, «Вона» — більше символічний, ніж реальний образ. Однак на написання його надихнула Аліна Бжезінська-Лазоркіна, яка на той момент часу вчилася в музичній школі ім. Соломії Крушельницької, пізніше закінчила львівську консерваторію за класом арфи, а зараз проживає в Шотландії, де працює арфісткою.
Завтра прийде до кімнати твоїх друзів небагато,
Вип’єте холодного вина.
Хтось принесе білі айстри, скаже хтось: “життя прекрасне”.
Так, життя – прекрасне, а вона…
А вона, а вона сидітиме сумна,
Буде пити – не п’яніти від дешевого вина.
Я співатиму для неї, аж бринітиме кришталь
Та хіба зуміє голос подолати цю печаль.
Так у світі повелося, я люблю її волосся,
Я люблю її тонкі вуста.
Та невдовзі прийде осінь, ми усі розбіжимося
По русифікованих містах.
Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна,
Буде пити – не п’яніти від дешевого вина.
Моя дівчинко печальна, моя доле золота,
Я продовжую кричати, ніч безмежна і пуста.
Так у світі повелося, я люблю її волосся,
Я люблю її тонкі вуста.
Та невдовзі прийде осінь, ми усі розбіжимося
По русифікованих містах.
Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна,
Буде пити – не п’яніти від дешевого вина.
Моя дівчинко печальна, моя доле золота,
Я продовжую кричати, ніч безмежна і пуста. (3)
