“Поштарі” – це як мелодія, що огортає життя, де сплітаються емоційні гітари та бурхливі ритми. Ніжний спів і потужний вираз. Віра та розчарування. Висоти і глибини, кохання та туга.
“Вдиратися до світла завжди супроводжується темрявою стежкою, подоланням великих відстаней та пожертвами заради правди. Однак, ризикнувши та віддавшися вперше світлу, ти обов’язково знайдеш щастя в кінці шляху. Ця пісня розповідає нам саме про це. Про те, що твій лист завжди долатиме важкості, дійде до отримувача у відповідний момент. Посмішка завжди переможе сльози. Любов завжди перетворить ненависть, а світло розвіє темряву. Головне – не боятися!
Там, де почуття пускають ростки
Всім так хочеться це донести
Поштарі не приносять листи
Розвалили, попалили мости
Там, де почуття пускають ростки
Всім так хочеться це донести
Поштарі не приносять листи
Розвалили, попалили мости
Летять по світу букви, клятви, обіцянки
Там підпис і дата
Впізнають напевно своїх адресатів
Ми всі чекаєм
Поринаєм в дим і не розумієм хто
Забирає наш тиск, тисне на стоп
Тіло не хотіло розуміти і плило
Покривало у дорогу, хоч і замело
Дух перевели на перевалах і вперед
І накриває ізсередини і буревій реве
Хто б не казав, хто б не хотів,
Ми всі чекаємо листів
Там, де почуття пускають ростки
Всім так хочеться це донести
Поштарі не приносять листи
Розвалили, попалили мости
Там, де почуття пускають ростки
Всім так хочеться це донести
Поштарі не приносять листи
Розвалили, попалили мости
То не сльози на очах твоїх – то кришталь
Я нестиму на плечах своїх твою печаль
Просто довірся, просто довірся
Прошу не бійся і відпусти все
Просто не бійся
І відпусти все
